Потреба сучасних одеситок в акторській роботі, в сценотерапії, в тому, щоб сказати своє слово людям, а заразом і осягнути потрібні в житті навички – ораторську майстерність, дикцію, сценічний рух, – виявилася настільки великою, що з лютого 2022 року в трупі Ladies’ Stars сформувалася ще одна група – майстерня Олександра Поточного.

Олександр Поточний – педагог, режисер-постановник та художній керівник групи. Професійний стаж – 20 років, освіта – Київський Державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, майстерня В.Л.Чубасова.

Олександре, Ви вже познайомилися з жінками, які під вашим керівництвом сформують трупу, працюватимуть над собою та над майбутньою постановкою. Які ваші перші враження? І якими вимальовуються першорядні завдання у художнього керівника та режисера такої незвичайної трупи?

Перше враження дуже приємне. У групі нема випадкових людей. Помітно, що зібралися актриси з різних причин досі незатребувані, але такі, що накопичили безцінне – величезний творчий потенціал почуттів, емоційного досвіду і бажання виплеснути це багатство у сценічному художньому акті, явити себе і свій внутрішній світ світові зовнішньому. Першочергове наше завдання – навчитися розмовляти однією мовою, чути та розуміти одне одного.

У чому Ви бачите головну складність роботи з непрофесійними акторами, а в чому, можливо, їхня перевага?

Навчання акторській майстерності схоже на політ в незвідані космічні глибини. Ми знаємо, як керувати космічним кораблем, але що нас чекає попереду і що ми робитимемо в критичних ситуаціях – не знаємо. Але знаємо, як треба буде діяти, і тренуємо своє тіло та свою психіку до зустрічі з неймовірним. У роботі з акторками-новачками я бачу лише переваги. Я запропоную їм школу із чистого аркуша. Вони (майже всі) не зіпсовані поганою театральною освітою, не забиті формами інших режисерів, не втомилися від регулярних похмурих ролей у похмурих спектаклях. І головне – вони щирі, чуттєві, ніжні, чисті у глибині своєї душі, саме там, де й гратимуть по нашій школі. І, звісно, ​​вони дуже мотивовані! Хіба це не щастя для режисера – бути запрошеним до такого коллективу?!

Чи був у вас досвід, коли ви працюєте лише з жіночим колективом? Поділіться, що вважаєте плюсом, а що, можливо, мінусом.

Відсутність чоловіків у трупі створює невелику проблему. Майже вся драматургія вибудовується на лібідо – стосунках чоловіка та жінки. Але я вже стикався з цією проблемою, і, сподіваюся, ми зможемо її вирішити.

Якщо це не секрет, то розкажіть нам про матеріал, який ви готуватимете для сценічної постановки.

Про це говорити зарано. Ми тільки принюхуємось один до одного. Потихеньку розкриваємося. Перша репетиція показала, що наші актриси мають сильний потенціал, і здатні розкрити п'єсу будь-якого жанру. Але, звичайно, на нас чекає завзята, може, навіть болісна робота, порівняна з пологами дитини. Кожній нашій жінці потрібно народити себе-актрису, а потім народжувати свою першу роль, і нам усім разом потрібно народити нашу спільну першу виставу. І коли ми почуємо крик новонародженого – побачимо сміх та сльози глядача, тоді ми зітхнемо з полегшенням. А поки що – тренінг, тренінг, тренінг!